Благодарний Еродій

В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція «Благодарного Еродія» з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала одією із знакових у новітній історії українського театру.

“Григорій Сковорода, український філософ XVIII століття. Філософ замість драматурга, філософський діалог замість п’єси, дійство замість… Так, дійство, ритуал, “чудний глум”.
Еродій, лелека, та Пішек, мавпа, зустрічаються десь в африканських горах… Весь діалог умовно поділяється на притчі, в яких ідеться про виховання, вміння жити достойно та про Благодарність. Говориться не дидактично, не нав’язливо, не з метою виховання. Твориться ритуальна гра, де з текстами Сковороди сплітаються вічні образи раю та пекла, життя та смерті, прочитані сьогоднішніми людьми, що крізь культурні нашарування, крізь народні обряди, живопис Босха та Брейгеля, крізь духовні канти XVIII століття зазирнули у першоджерело, побачили коріння усього сущого. На наших очах відбувається ритуальна гра, що заворожує, яку не можна спостерігати, в ній треба бути співучасником. Немає ролей, немає акторів, персонажів, глядачів, є посвячені, що прагнуть поділитися своїми знаннями з усіма, хто готовий їх сприймати.
Кожен жест, інтонація, слово мають значення, потрібні та символічні. А всі разом вони складаються у єдину монолітну структуру, де кожен має власне завдання і одночасно існує як невід’ємна частина цілого.
Катерина Сліпченко, «Інший театр»

Задумник гри чудної — Володимир Кучинський
Сотворитель образів та візій — Богдан Поліщук
Забава з голосом і співом — Тамарі Ґорґішелі
Навчителі пластики і рухів — Андрій Водичев, Ольга Сємьошкіна
Гра світла — Володимир Стецькович