БАБА ПРІСЯ

Знаєте, буває оце бабуся: пече найсмачніші пиріжки, в’яже найтепліші шкарпетки, передає домашнє вино чи мариновані огірки, при кожній зустрічі намагається втиснути тобі в жменю пару гривень, навіть якщо твоя зарплата в п’ять разів більша за її пенсію. Її слова — теплі, а руки — лагідні.

А буває — баба. Вона ставить пастки на дичину, лікується (чого гріха таїти — часто і розважається) грибами і травами, орієнтується в болотних стежках. Може дати стусана онукові, якщо порушив наказ чи з’їв її згущене молоко; може своїми ж руками під час війни зарізати дванадцятьох німців, а словами — викликати на кін саму смерть. Вона точно знає, що належить їй. І не поступиться цим, хто б не став перед нею: місцевий дільничий чи Міхаіл Ґорбачов.

Не засмучуйте і не розчаровуйте бабусь, бо від бабиного гніву ніхто не врятується.