Все почалося з театру. За цей час я побував на сотнях вистав, пройшовся десятками жанрів і напрямків, відвідав усі професійні театри Львова і кілька гастрольних історій. Бачив неймовірно сильні роботи, бачив відверто слабкі, але майже завжди виходив із зали з думками. Іноді з захопленням, іноді з питаннями, іноді з бажанням мовчки подивитися в стіну.

Цей сайт і канал "АРТерія Львова" — результат цих рефлексій.

Я не професійний театральний критик і не претендую на істину. Але за ці роки я назбирав достатньо надивленості, начитався й наслухався тематичних матеріалів, побував на лекціях і обговореннях, щоб чесно й аргументовано говорити про те, що бачу.

Окрема моя любов — українська музика. Я фанат живих концертів, фестивалів і артистів, про яких ще не всі чули. Слухаю різні жанри, не гребую дивними експериментами і цілком визнаю існування "дебільної музики", яка чомусь дає більше енергії, ніж ранкова кава. Про це теж пишу.

З образотворчим мистецтвом у мене складні, але чесні стосунки. Я не експерт і не мистецтвознавець, але свідомо виховую в собі цю уважність. Не пропускаю нові виставки, дивлюся, думаю, інколи не розумію, але завжди фіксую власні враження.

Моя головна мета проста. Я не хочу нав'язувати оцінки чи формувати "правильну" думку. Хочу, щоб після прочитання тексту вам захотілося піти в театр, на концерт або на виставку й зробити власні висновки.

Бо культура живе не в рецензіях. Вона живе в досвіді.